Чорне я, а ти біле
Чорне я, а ти біле Я люблю сонце, а ти любиш зливи Наш союз... Невже він можливий? Відмінності - хіба вони не важливі? Знаю, я надто вразлива Багато мрію - і це шкідливо І десь там, у душі, надії лелію, Що, можливо, колись тебе я зустріну. Хоч розділяє нас тиша вокзальних станцій І зоряного неба полотно Чи для нас це завада? Не знаю. Сподіваюсь, ти не забудеш мене, наче сон
2021-11-01 18:53:02
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3311
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13150