Я зустріну тебе восени...
Дівчина Осінь
Я зустріну тебе восени, Серед жовтневого листопаду Ти триматимеш книжку А я, наче листя, до рук твоїх раптово впаду. Та дивитимешся на мене - Рум'янцем заллє мені щоки, Я заглядатиму тобі в очі - Побачу там свої роки. Знайду тебе в осіннім шепотінні, І шурхотінні листя золотого, Де ж ти блукав? Кого зустрів? Невже вдалось мені знайти нарешті того? Та ні, це все лиш випадковість "Вибачте", - скажу я тихо А ти.. всміхнешся затишно натомість І зникнеш серед золотих дерев. Забув ти книгу у моїх руках, Неначе слід залишив незбагненний, В моїх думках такий вогненний! Але ти зник.. шукати тебе - марно! І в парку тепер дощ, сіро й хмарно..
2021-10-08 14:09:48
4
0
Інші вірші поета
Онлайн Читаю твоє питання Ассоль Ти не намалюєш мій портрет
Інші поети
Viksss
@viktoryyy
Love Drime
@love_drime
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4701
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000