Вічний конфлікт
Функції страху особи немає, Страх нам свідомістю нав'язаний, Скільки ж приносить душі різних бід, Коли розум до страху прив'язаний Особа не бачить тривимірний наш світ, Потрібен духовний тут досвід, Безліч думок летить у наш ефір, Чути часом навіть тупіт. Страх пожирає енергію всю, Немає у його співчуття, Душу садить до себе на голку, Життя немає більше сяйва. Особистість вільна, свідомість немає - Вічний конфлікт виміру,Особистість духовна, свідомість у слід Шле їй свою поведінку. Є у уваги духовний секрет, Дуже воно допомагає, Можна перевірити свідомість пораду, Або того, хто вселяє. Головне треба собі довіряти Викинувши страхи, сумніви, Найчастіше душею себе спостерігати, І знати закон виміру. Правда у кожного життя своє, Замість любові – страх перед Богом, Все це людям вселив Сатана, Також ввів спрагу до вад. Найважливіша в житті порада - До Світла йди і не бійся, Страхів так багато, а істини немає, Життя всім серцем відкрийся. Ми упускаємо так багато всього, Радість не бачимо у творінні, Досить і кроку до кохання одного, Щоб розвіяти сумніви. Тільки вперед і ні кроку назад До життя, до кохання, до просвітління, Світла не страшний ні морок і ні пекло, Особистість – є Бога творіння.
2023-07-11 19:03:41
7
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3725