ذكريات
نظرت إلى الصورة التي جمعتنا، أبتسمت بسخرية على سذاجتى، كم كنت ساذجة، رأيت كرهك واضحًا لى وكنت أكابر دومًا، رأيتك مع أعز صديقاتى، أختلقت لك الأعذار وقمت بخسارتها قائلة أنها السبب وأنك لم تخطأ، خسرت أعز أصدقائي لأجلك، صدقت كلماتك الغبية تلك، أحرقت كل شيء، صورنا، هداياك، كل شيء تبقى فقط  هذه الصورة، ربما أحتفظ بها لأذكر نفسى بغبائى، في الواقع لا أعلم لست متأكدة، لكني متأكدة من شيء واحد، أني أكرهك، ولا أكره شخصًا بقدر كرهي لك #Dalia
2020-07-23 22:01:21
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
dolly Ez
@Rahma Salem 😘💜
Відповісти
2020-07-23 22:04:32
1
RORITA_
حبيت
Відповісти
2020-07-24 20:31:14
1
dolly Ez
@RORITA_ حياتي 💜🥺
Відповісти
2020-07-24 20:52:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2434
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12580