Я ще досі не можу оговтатися від того, що сталося на Європейській. Ілля ще ніколи не був так близько до мене, тим паче ніколи не робив того, що зробив.
Той поцілунок. Як це описати. Здається, я давно хотів його. Підсвідомо навіть мріяв про нього. Але реакція Іллі на свою дію дещо занепокоїла мене. Він розвернувся і побіг. І хоча я йому кричав услід, той, здається, не чув, або ігнорував.
Тепер сиджу й написую йому повідомлення, а він не відповідає. І слухавку теж не бере.
Сумно й весело мені водночас. Я знайшов кохання. Точно зрозумів, що саме я відчував до Іллі, тож ті здогадки, котрі бували народжувалися у моїй голові, виявилися правдою.
Любов, то дивна штука. Що вона зі мною зробила? Місяць я проїдав мізки мамі, аби ми вже повернулися із гидкого Амстердаму додому. І коли я заявив, що їхатиму сам, та погодилася відпустити. А тепер, я дізнався, що вона з братом теж повертаються. Дивина.
Я щасливий. І моєму щастю немає меж. Головне — прояснити з Іллею все що сталося.
Якщо ж зараз він не в змозі говорити, то добре, дочекаюся на завтра. Сподіваюся, що ми розставимо всі крапки над «і», і що все буде добре.
Люблю його. І досі в моїй пам'яті поцілунок. Дивовижно і тепло, спокійно і бурхливо мені водночас. Скоріше б ми з ним побачилися.
15.05.2022, 00:24, вдома.