Бідування
Антон Шаталов
Я віддалюсь від них, я зникну, Чи це мене вони зметуть, Із стежки довгої, як бруд? На корм піраніям здадуть, Коли та стане днина, Аби не заважав комусь (йому). А я любив їх злотоцінно, Переживав і вдень і вніч. Але для чого? Що отримав? На що себе я напоров? На бідування десь у тіні, У затінку старих думок.
2022-12-15 15:56:36
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Антон Шаталов
дякую за відгук)
Відповісти
2022-12-15 16:23:45
Подобається
просто веселка
Гарно і сумно водночас ✨
Відповісти
2022-12-15 17:27:18
1
Антон Шаталов
@просто веселка радий, що сподобалося
Відповісти
2022-12-15 17:27:50
1
Інші вірші поета
Ау, гир-гав, гир-гав... Бригадир Іронія дружби Допоки можеш
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2376
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673