Маніяк
Антон Шаталов
Я не забуду ці роки — Роки кохання і журби, Печалей, радости, буття... Нажаль немає вороття Туди, де все воно було І враз, немовби загуло Кудись далеко, так далеко, О чорно-жовта літня спеко, Верни то все, і хоч не треба Переверни з долів до неба Усе що стане на шляху, Аби хоч раз іще вернуть Приємності минувші... Але ж то ні, уже ніяк, Плин часу — гордий маніяк.
2023-06-02 19:13:34
7
0
Інші вірші поета
Диво Поліське Місяць... Небеса упали Мертвий кущ
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3559
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656