Ідеал

Антон Шаталов

Якщо хочеш — не питай, не візьмеш мене на кін! не помчуся за тобою, щоб простив ти, навздогін. Сам себе створив нікчемно, з купи вересків і ахів — слів не кидають даремно у множИні зі скандалів. Ти пишаєшся собою, що ти є таким як є, любиш "я", і так убого звинувачуєш мене? Що ж побачить дуже хочеш? Сором у моїх очах? Ти ж не гидував ніколи щось казати позаяк. Най тобі доповідають служки з служками повік, "Я часу свого не гаю і клепаю ворогів!" — Тобто ти аж так боїшся осуду чужих людей? Як дурепою повівся в гурті гордому з мишей, думаєш, що всі полюблять Гуру вищого? Е ні... Ці дурниці тебе гублять, і на кін беруть. Повір ти не станеш ідеалом, і ніколи ним не був, тож піди, як хоч з скандалом щоб навік тебе забув.

2024-09-18 19:01:41

Інші вірші поета

У темрятині... Дорогою додому Думка ІІ Як тебе не любити, Дирдине мій

Інші поети

Богдан Глинянський

@BohdanZablotskyi

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Псина

@darth_silence

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5460

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2283