Ритуал
Ванна, де зволожене повітря, Кров із нотками червоного-помпейського, Цвіт очей каровита палітра, У свічаді ледь-ледь проявляються. З блиском леза із криці дамської, Жмутом пари бува, закриваються. Запах мила, і мило що піниться, Як Дніпро у свої кращі дні. Гарячуща вода, розлітаючись, Обпіка терплі руки міцні. Знову біль, знову кров, знову вишкварок, Що зірвався у думці блудній, Як рука невбережно проїхалась — Винна крапля стікала по склі. І з'явивсь натюрморт із трояндами, І терпкі пелюстки він з'єднав, Згасле вогнище як роздував — Дим здійнявся у вись понад хмарами. Розгорівся у серці пожар, Та ліхтар вже не світить від збудження, Завершився страшний ритуал.
2022-12-05 20:49:04
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Глибокий і образний вірш
Відповісти
2022-12-06 15:02:43
1
Антон Шаталов
@Лео Лея ґречно дякую за відгук
Відповісти
2022-12-09 14:41:49
1
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1346
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609