Кураж пам'яті

Антон Шаталов

Пам'ять — мука, що минає, Як стаєш старим чортом. Все що було дуже рано, Ти забудеш миттю то. І щасливе і сумне, Наче птиця пролетить. Запах чаю, присмак кави, Не згадаєш більше ти, Все згорає матеріальне, Жевріє духовний жар. Плоть гниє любого брата, Й забуває будь-що час. Смерть поета, смерть героя, Вбивство правди посланця. Все забудеться, згорнеться, Й піде в пам'яті кураж.

2022-11-17 19:41:34

Інші вірші поета

Осінній переклик гульвіса Одальна увертюра Я не піду

Інші поети

EightNoAme

@EightNoAme

Юрий Тим

@currentlib

Lucy

@kayla_deyvis

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1867

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3869