Рапід
Чорно-білий рапід
затягнувся повільною ниткою,
наднуарно явився
у світлі денної пори.
Безфортунно радів,
керував я миттєвостю тихою,
і бездумно просив
щоб рапідом минали роки.
Ранок швидко пропав,
день злетів, ніби порох гранатовий.
Надвечір'я спустилось,
як зірка засяла вгорі.
Задухмянив Морфей,
закрутивсь між залізними ґратами
й вітерцем розпочав,
задувати життєві огні.
Чом повільність ота
швидкоплинністю враз замінилася?
Чом нуарність ще досі
не грає яскравими барвами?
Не прошу кольорів,
що у мріях моїх не з'явилися,
лиш прошу, щоб рапід
загорівся огнями гранатними.
2024-06-05 23:16:27
2
0