Під ревкотіння димарів...
Антон Шаталов
Під ревкотіння димарів, Що і не чуть вітрів шумів. Під гавкотіння прайду гордих, Гнилих, накурених, голодних, Із димом голова як вата, Важка на плечах минтиля, Узять хвалу і честь солдата, Пішло невтішене теля. На подвиг замахнулось горде, Криве, обдурене, потворне, Аби вбивать невинний люд, Мистецько створеная лють, У поміч йде... Йому однаково на смерть. Жував би дурень навіть дерть, Аби йому давали слави, Аби його внесли в солдати, Убитого, потворного, Скривавленого, гордого. Навік він в кістяних обіймах, Товаришки з косою, Бо як гармати ревкотіли, Простився з головою...
2023-01-20 16:32:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Антон Шаталов
дякую за відгук
Відповісти
2023-01-20 19:18:38
Подобається
Інші вірші поета
Дощ... І знову іде дощ Руди пізнання Думка Поразка
Інші поети
The_Sadistic_Teen X
@The_Sadistic_TeenX
Mimi Meow
@Mimi_meow
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3249
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4596