Під ревкотіння димарів...
Антон Шаталов
Під ревкотіння димарів, Що і не чуть вітрів шумів. Під гавкотіння прайду гордих, Гнилих, накурених, голодних, Із димом голова як вата, Важка на плечах минтиля, Узять хвалу і честь солдата, Пішло невтішене теля. На подвиг замахнулось горде, Криве, обдурене, потворне, Аби вбивать невинний люд, Мистецько створеная лють, У поміч йде... Йому однаково на смерть. Жував би дурень навіть дерть, Аби йому давали слави, Аби його внесли в солдати, Убитого, потворного, Скривавленого, гордого. Навік він в кістяних обіймах, Товаришки з косою, Бо як гармати ревкотіли, Простився з головою...
20.01.2023
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Антон Шаталов
дякую за відгук
Відповісти
20.01.2023, 19:18
Подобається
Інші вірші поета
De Bellum Дух паралітичний Її люблю... Гроза
Інші поети
Haru Goyang
@AppelmoiSenpai
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12325
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4789