Дегенерат
Антон Шаталов
Хтось каже що геніальний, Задерши вгору носа, Та просто ненормальний Ще й нецензурна поза Повсяк в твоїм житті, Аби ж вона, аби ж її, Усе ковтать, ковтать, ковтать, Продовжується клята рать, Десь глибоко, так глибоко, Що вже не знайдеться тепера, Й не полетить стара химера, Шукать тобі дискримінанти, Пігулки-антидепресанти, Помилки в розв'язку рівнянь, Що зможуть дух тобі піднять... Ота вся ваша дегенератиність: Не зникла, а живе І чорт побрав би наративність: Дегенерат теж вмре..!
2023-07-28 11:01:59
4
0
Інші вірші поета
Послання Коринтянам Журавлинова ніжність De Bellum Її люблю...
Інші поети
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3505
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609