Чому?..

Антон Шаталов

Що є любов, й добро яке в ній скуте? Що саме возвеличують півці? Чому крізь призму щастя неземного, Несеться їхня радість, смуток, біль, Як шкряботить метелик в животі, Коли із когось роблять кріпосного, Оплот фантазій, ідолів політ, Єдиного прекрасного такого, Що є на цій землі?.. Чому й надалі хочеться терпіти, Тривогу бісову набридливо гірку, За погляд що відвернутий від тебе, Накликавши в життя людське біду? Чому як ідол поруч, то під небо, Летіти хочеться на крилах надшвидких, А як далеко — впасти самотою, На дно ущелини високих синіх гір? Чому і далі коїм помилки? Чому вертаємся до тих кого ми любим, Після образ і витівок бридких, Чому ми знов вбиваємося люди?

2023-01-05 11:28:08

3

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Антон Шаталов

мерсі боку)

Відповісти

2023-01-05 11:59:23

Подобається

Н Ф

Це, мабуть, одвічне питання, "...чому вбиваємося?.." Прекрасний приклад того, що любов не лише підносить до небес, та надихає, а й поневолює, перетворюючи на раба...

Відповісти

2023-01-05 13:57:09

1

Антон Шаталов

@Н Ф радий що сподобалося і дякую за відгук)

Відповісти

2023-01-05 16:02:49

1

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2416

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2187