Скалічений

Антон Шаталов

То не ти так побитий зухвало, жорстоко, Й голова не твоя у крові. Чом же ти простолюди ореш одиноко, Чи не піна шипить на губі? Інвалідом навіки лишитися хочеш? У коляску сідаєш хутчіш? Щогодини як дивишся людям у очі, Ти шепочеш: "мені поможіть! Порятуйте від лиха, бо в чорную днину, Ґвалтували насильно півні" Чом же думка у тебе, бліда сиротино, Що всі люди на світі дурні? Може просто немає комусь то схилитись, Чи упасти як зле на плече? Не тому що самотній, скалічений муже, Чорно-біле у тебе лице?

04.02.2023

Інші вірші поета

Нездійснена жага Романтика... Апофеоз Блакитні небеса

Інші поети

ЕЛЕНА

@Elastar

Dreams

@Chevalpinou_

Airad

@dassha

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1099

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1843