النُفوس.
خَـمـسـة
النفوس و الذنوب و الندوب.. الاحلام و الايام، الآلام.. تعصر قلبًا بات يئن.. ليلًا ليلًا دعنا نظهر.. النور ينحسر.. لا يجب أن نخسر.. ذاك الوحش المخبأ تحت السرير لم يعرف أحدًا أنه يخشى العتمة. لكن القدر يجبر.. اصرخ ليلًا طالبًا الرحمة... لا شعور.. فراغ كبير استمر للنهاية.. لا يجب أن نعود.. حتى التقدم أصبح مرهونًا بالهداية.. الضلال للآمال و الطرقات الخالية.. سأعترف أني احترفت الرماية. أعلى المنحدرٍ.. رميت الليالي واحدة تلو الأخرى.. وحدي وحيد في قاع الوحدة. الضوء اختفى لا يجب أن نأتي..
2020-07-23 02:25:22
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
خَـمـسـة
تسلمي
Відповісти
2020-07-23 03:19:54
Подобається
Dan
جميله 💙
Відповісти
2020-07-23 11:59:28
Подобається
Інші категорії
Для підлітків Для дітей Любовні Сумні вірші Філософські Ода
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12160
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4814