Чомусь

Еліна Сірик

Твій голос кращий за Гранатовий альбом І водноча́с сумніший за пісні Містморна. Думки: "Залиш, то ж було та-а-ак давно!" Але чомусь душа моя із тим не згодна. Чомусь, коли наспівуєш ти щось мені Або ж смієшся з згаданого жарту, Я забуваю всі жахи, що уві сні Знущались наді мною аж до ранку. Чомусь, коли я чула тихий голос твій, У грудях, де розташувалась свіжа рана - Спинялась кров, стихав пекучий біль І квіти проростали з-поміж шрамів. Буває, що тебе побачу у натовпі, Невже потрохи я втрачаю глузд? У місті так багато рис, що схожі на твої, Але ж у ньому так без тебе пусто... березень, 2023 Це, перш за все, текст пісні. Через що, при звичайному прочитанні, як вірша, є моменти, що ріжуть слух. Присвячую найкращому.

2023-05-23 15:15:48

1

0

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3618

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12854