Пробач Андрій
Я навчилася сильно любити, Навчилася я його душею й тілом кохати, Кому як не тобі це знати, Адже ти мене навчив «це» знати. «Це»- то вища небесами дарована любов, Що покриває всі мої погані нахили знов. А ти терпеливо все прощаєш, Бо мене ти сильно кохаєш. Пробач Андрій за біль, що тобі принесла, Я не знала що роблю- пробач що була така, Тепер вже більше не помилюся, Заради тебе я змінюся, Щоб радість нашого єднання нічим не затьмарилась, Жила вічно а не десь там у солодких снах тільки марилась. Пробач Андрій, що серце тобі розривала, Пробач що душу твою ледь не зламала Адже це я винна, що досконало тебе не любила І що ледь тебе цим не згубила. І як би я жила тоді без тебе, якби відпустила, Хто б тоді утішав мене ласками- палко цілував, Як я про усе шкодую- якби ти тільки знав! Пробач за болючі розтавання, Пробач за мої вбивчі признання, Була я грішною без волі, Тепер вже я зцілююсь тобою поволі, Міняюся щоб тебе не втратити І щоб любов нашу не розтратити. Ти пробачив- я щаслива, Мене твоя вдача змінила, Прийняв мене до себе в черговий раз, Що ж сподіваюся Ангели подбають про нас І дадуть мені розум, щоб так більше не робити І тоді разом ми зможемо все погане із серця змити!
2024-11-26 23:03:47
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5492
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10144