Дві дороги
Емілія Дзвінко
Ішла я сходами життя, Стараючись іти угору, Хотіла пізнати сенс буття, Але спокуси як назло приходили не в пору. А що робити коли гріхів нести несила, Коли від сорому додолу гнуться крила І як стати на путь істини і твердо іти по ньому- не звернути? І скільки б сил і часу не забрало, Рішення твоє серце приймало І впевнено іти дорогою своєю хтіло, Але з невинності своєї- робило неуміло. Питань як і вимог багато, А вибір то один і вибирати доведеться, Бо який вибір людина зробить- тим вона і зветься! Дві дороги : одна світло, інша тьма, Якою б дорогою ти не пішла, Кінець всеодно буде, Тільки от який кінець душа твоя здобуде? Обирати треба дорогу світла і добра, Якщо хочеш щоб душа твоя перемогла, Бо дорога темряви і зла –погубить І тоді людина себе незлюбить, Коли вкінці дороги лиш поразка чекає, А смерть і пекло тебе підступно тримає.
2024-10-24 19:59:22
2
0
Інші вірші поета
Вальпургієва ніч Квіти раю Живи добром Моя улюблена пора року
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1418