Дві дороги

Емілія Дзвінко

Ішла я сходами життя, Стараючись іти угору, Хотіла пізнати сенс буття, Але спокуси як назло приходили не в пору. А що робити коли гріхів нести несила, Коли від сорому додолу гнуться крила І як стати на путь істини і твердо іти по ньому- не звернути? І скільки б сил і часу не забрало, Рішення твоє серце приймало І впевнено іти дорогою своєю хтіло, Але з невинності своєї- робило неуміло. Питань як і вимог багато, А вибір то один і вибирати доведеться, Бо який вибір людина зробить- тим вона і зветься! Дві дороги : одна світло, інша тьма, Якою б дорогою ти не пішла, Кінець всеодно буде, Тільки от який кінець душа твоя здобуде? Обирати треба дорогу світла і добра, Якщо хочеш щоб душа твоя перемогла, Бо дорога темряви і зла –погубить І тоді людина себе незлюбить, Коли вкінці дороги лиш поразка чекає, А смерть і пекло тебе підступно тримає.

2024-10-24 19:59:22

Інші вірші поета

Вечірня зірка Митець У довгу путь Андрій

Інші поети

Еліна Сірик

@eliksir

Safiyyah Orlovic

@SafiyyahOrlovic_99

mikami

@mikami

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4955

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1473