Провінційна дівчина

Емілія Дзвінко

Проходить день за днем Не схожий на Едем, Провінційна дівчина з хорошої сім*ї Живе у мріях немов у сні. А суворий світ оцінює її несправедливо І все у світі цьому мінливо, І щоб вона не бажала- усе неможливо, Але вона збирається усунути перешкоди уміло. Хай світ її не розуміє І хай не все вона як люди вміє, Проте незламний дух її до бою рветься Який нетлінною надією зоветься! Вона як люди –хоче щастя, Але кругом підстерігає її одне напастя. Хіба ж винна вона, що народилася не така як усі І не бажає приймати світові закони оці? Бо закони ці у собі нічого розумного не мають, Але люди цієї очевидної правди не хочуть - тому й не знають!

2024-11-26 23:06:40

Інші вірші поета

Ода духовної перемоги Вони- свобода яснокрила Пробач Андрій Дорога весна

Інші поети

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Plzdrinkmypapaaa

@Plzdrinkmypapaaa

Валерия Морозова

@morozovalera

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

2695

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4126