Шукаю

Емілія Дзвінко

Шукаю спокій й трохи миру, Залишилось не так багато плину Щоб сповідатись і тихо в Бога прощення просити З душі гріховну тягість змити. Ходжу по світу- душа моя не прикаяна, Але нехай зцілить любові Божої крапля остання, Нехай припиниться гріховне повстання! Шукаю любові, шукаю християнських чеснот І робить свідомість моя на курс Божий переворот. Шукаю спокою своєї душі, шукаю Бога І ось чекає вже мене випробувань доля. В душі вогонь пече, Печаль назовні рветься, Та прийде в душу розрада ота, Яка Божою любов*ю зветься. Шукаю істину, шукаю правду Світ грішний у собі руйную. Шукаю те, що ніяк в серці не знайду Що причиняє гріховну біль оту. Шукаю помочі Господа усього, Складаю я хвалу про Нього. Усім серцем прагну отого, Що серця торкається мого Що богові вірне воно стане І тоді Бог із захопленням на мене гляне. І світло заступить пітьму І знайду нарешті стежку оту, Що до Бога веде І нарешті розраду одержить серце моє.

2024-12-02 19:22:26

Інші вірші поета

Шлях збагнути Любов- це найдорожчий скарб Пора тепла й відпочинку Істина життя

Інші поети

MaggieB

@MaggieB

H O P E

@hopeless382

Иван Пчельников

@jjars

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2765

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11539