Сильна духом

Емілія Дзвінко

Готова все прийняти- вона рухається вперед І свідок світ- вона уже не та І випереджує вона усіх сповна, Бо сильна духом вона. Завжди в серці вона має терпіння І застосовує всі сили і вміння. Однак зрозуміти й прийняти його не змогла, За нього в боротьбі не полягла. Релігія і віра зробили її святою, Недоступною для нього такою. І все ж світ сліпий її не пройняв І її волю не зламав. Одну віру в серці має, Діло твердо своє знає І людям допомагає, А що з ним ніколи щаслива не буде- вона і так знає, Та з цього вона нічого не втрачає, Бо віру в Бога вона має. Тепер вона живе для вищої віри І дякує за це Богу без міри. Сильна духом- ніколи не здається, Усе їй завдяки Богу вдається!

2024-11-28 20:04:59

Інші вірші поета

Бога приймаю Таке життя Вони- свобода яснокрила Трепетна любов

Інші поети

Джон Сміт

@Jonni_Smit

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2693

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11484