Сильна духом
Емілія Дзвінко
Готова все прийняти- вона рухається вперед І свідок світ- вона уже не та І випереджує вона усіх сповна, Бо сильна духом вона. Завжди в серці вона має терпіння І застосовує всі сили і вміння. Однак зрозуміти й прийняти його не змогла, За нього в боротьбі не полягла. Релігія і віра зробили її святою, Недоступною для нього такою. І все ж світ сліпий її не пройняв І її волю не зламав. Одну віру в серці має, Діло твердо своє знає І людям допомагає, А що з ним ніколи щаслива не буде- вона і так знає, Та з цього вона нічого не втрачає, Бо віру в Бога вона має. Тепер вона живе для вищої віри І дякує за це Богу без міри. Сильна духом- ніколи не здається, Усе їй завдяки Богу вдається!
2024-11-28 20:04:59
2
0
Інші вірші поета
Живи добром В пеклі і в раю Ода духовної перемоги Фортеця любові
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Vorozhka
@Vorozhka
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3210
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12100