Маска
Eneli Fox
Мене кличуть, Та я не чую. Я закрилась Тепер від усіх. Мене знову кличуть, Та мене переповнює біль. Я просто хочу бути одна, Щоб ніхто не бачив мене. Таку розбиту, Таку сумну. Маску одягну, До тебе я піду. Щоб ніколи не знав ти, Яка я розбита можу бути. Для тебе я завжди весела, І більшого тобі не треба знати.
2023-02-02 12:46:20
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Сумно, але правдиво. ( часто ми ховаємо свій біль за маскою щастя й ніхто цього не помічає)
Відповісти
2023-02-02 12:53:18
1
Eneli Fox
@Сандра Мей це точно
Відповісти
2023-02-02 12:53:40
1
Інші вірші поета
Помилка ... Схожа Мрія...
Інші поети
Надин
@mindmap
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3317
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12220