Ви

Eneli Fox

Для Вас пишу свої листи, Та Ви байдуже на них відповіли. Мене для Вас просто не існує, А Ви застрягли в моєму серці. Ви просто неймовірна, Така красива та тендітна. Характер Ваш такий чудовий, Ви заврожуєте.... Заврожуєте своїм поглядом, Красою і ніжністю своєю. Чарами своїми, Мене повністю заполонили. Та Ви мене не помічаєте, І гірко на душі моїй. Та якщо Вам так добре, То буду я щасливий.

2022-11-02 08:44:06

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Сандра Мей

Ого в одночас думаю про романтику й про те , що авторам рідко пишуть коменти під віршами. Авторе мені сподобалось й я згадала романи, які колись читала)

Відповісти

2022-11-02 08:45:54

1

Eneli Fox

@Сандра Мей дякую за відгук, мені дуже приємно це чути 🤗💋

Відповісти

2022-11-02 08:46:37

1

Eneli Fox

дякую приємно 💖

Відповісти

2022-11-02 08:53:29

Подобається

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2268

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12580