Квітка Мрії

erorka

Ми радше діти сонця що під заходом все мріють А мрії наші тліють у спеку червоного оксамиту Поки я ріжу рану на тілі все більше втрачаючи надію Що цей світ дружелюбним буває частіше ніж на мить Ти мрієш? Взагалі думав, що означає чарівна мрія? І ні, це не забаганка твого до болі хворого розуму Це лише ноти твоєї улюбленої пісні, які очікують дії Як на мою думку, ось тільки правди й сам не знаю Рана на тілі цвіте єдиним кольором, та не заживає Хтось взагалі знає коли настане кінець цьому цвіту? У мене невблаганне бажання назвати її Квіткою Мрії Щоб звучало це приємно й навіть мило насправді У вазі старій квітів багато було, та з часом кожна зів'яла Що ж робити мені з Квіткою Мрії на шиї життя мого? Котра мовби прикраса умовно, а в обов'язок взяла Досягати та на віки берегти мрії дитинства мого

2022-09-28 05:13:29

7

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11995

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1505