Cogito ergo sum

erorka

Я лягаю на лист від руки, І по зимньому вітру блукаю Я навіть не мислив колись, Чи просто все те лукавив Кришталь не в мелодії барв Я живу? Чи можливо існую? А може я глибшого оправа? Чи скло, про яке всі забули... А може все те, лиш для того, Щоб радо я йшов в глибину? Наче титан, шукав той вогонь Що крихтою б грів в холода Пускаю думки свої небесами А вони лиш шепочуть мені, Що правди колись я дістанусь І байдуже стає на заметіль

2023-01-10 17:06:59

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Честер Фінч

Неймовірний вірш🔥 Зачіпає ноти душі, які вже давно не грають..

Відповісти

2023-01-10 17:10:12

erorka

@Честер Фінч Дякую. Радий чути таку оцінку

Відповісти

2023-01-10 19:08:38

Подобається

Інші вірші поета

Історія, яка не траплялась Memento Mori Чуже небо Парадайз

Інші поети

Mrs Monica L

@MrsMonica

MaggieB

@MaggieB

Lalisa_Livingston

@Lalisa_Livingston

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10832

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5081