Cogito ergo sum
erorka
Я лягаю на лист від руки, І по зимньому вітру блукаю Я навіть не мислив колись, Чи просто все те лукавив Кришталь не в мелодії барв Я живу? Чи можливо існую? А може я глибшого оправа? Чи скло, про яке всі забули... А може все те, лиш для того, Щоб радо я йшов в глибину? Наче титан, шукав той вогонь Що крихтою б грів в холода Пускаю думки свої небесами А вони лиш шепочуть мені, Що правди колись я дістанусь І байдуже стає на заметіль
2023-01-10 17:06:59
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Честер Фінч
Неймовірний вірш🔥 Зачіпає ноти душі, які вже давно не грають..
Відповісти
2023-01-10 17:10:12
1
erorka
@Честер Фінч Дякую. Радий чути таку оцінку
Відповісти
2023-01-10 19:08:38
Подобається
Інші вірші поета
Рефлексія (І) Просто поцілуй мене Mon coeur Шлях скорботи
Інші поети
H O P E
@hopeless382
Palak Verma
@PalakVerma
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3381
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1356