Рефлексія (І)
erorka
Зранку у дзеркалі бачу похмурий свій вид Якого дратує простий, дратівливий подих Прогулянкою видніється небо прекрасне Радіти почну коли у думках буде ясно... Ми дивимось на речі залежно від ситуації Розумію що не нонсенс, та все ж руйнація Доки хтось у розмові дивитися в очі щиро Я зі злістю проганяю за скоєне ще вчора І якщо чесно, то це до болю мене дратує Все ж не людина правила психіки диктує Та тільки вона за свої слова відповість Тому-що чужий не винен у твоїй злості Чомусь наступним днем все вже інкаше Не дратівливий взагалі став мій подих Розумію що не потрібно було тоді гарчати Так, це цикл саморефлексивних печатей
2022-09-27 20:05:09
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Kruhitka Dobro
«Саморефлексивні печаті» сильно
Відповісти
2022-10-21 06:47:47
Подобається
Інші вірші поета
Mon coeur Історія, яка не траплялась В ім'я темряви Excuse me a dose of pain
Інші поети
ttairus
@ttairus
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1639
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1978