Рефлексія (І)

erorka

Зранку у дзеркалі бачу похмурий свій вид Якого дратує простий, дратівливий подих Прогулянкою видніється небо прекрасне Радіти почну коли у думках буде ясно... Ми дивимось на речі залежно від ситуації Розумію що не нонсенс, та все ж руйнація Доки хтось у розмові дивитися в очі щиро Я зі злістю проганяю за скоєне ще вчора І якщо чесно, то це до болю мене дратує Все ж не людина правила психіки диктує Та тільки вона за свої слова відповість Тому-що чужий не винен у твоїй злості Чомусь наступним днем все вже інкаше Не дратівливий взагалі став мій подих Розумію що не потрібно було тоді гарчати Так, це цикл саморефлексивних печатей

2022-09-27 20:05:09

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kruhitka Dobro

«Саморефлексивні печаті» сильно

Відповісти

2022-10-21 06:47:47

Подобається

Інші вірші поета

Ранок (Рефлексія ІV) Фенікс (Рефлексія ІІ) Horror story Memento Mori

Інші поети

Воланд Дарсі

@nikita_rastorguev

dishka1234_AWT

@dishka1234_AWT

Queen Morgana

@queenmorgana

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

101

3706

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3323