Вуличний музикант
Одного разу ввечері зустріла на вокзалі скрипаля, що виконував якусь неймовірну композицію. Я закохалась у його музику. І у нього теж. Стала приходити на те ж місце в той же час лише для того, щоб подивитись на нього і послухати його мистецтво. Нарешті він звернув на мене увагу. Запросив на прогулянку. Звісно ж, я погодилась. Ми випили ароматну каву, трохи поговорили і тоді я зрозуміла, що люблю його. А він - лише свою скрипку💔
2020-12-22 20:15:24
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Маргаритка
@ Akeldama сподіваюсь, це Ви про скрипаля)))
Відповісти
2020-12-22 20:41:34
1
Akeldama
@Маргаритка ну звичайно, не про себе)
Відповісти
2020-12-22 20:42:09
Подобається
Маргаритка
@ Akeldama 😅😅
Відповісти
2020-12-22 20:42:29
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3460
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2419