Жорстоке кохання
Він кохав, вона любила. І серце та й йому розбила. Він квіти дарував,вона сміялась. Він розлюбив,вона боялась. Всередині сидить лиш страх, Що все, що відбувалось-то лиш прах. Що все, що було загуло. Що вся ця радість і тепло Враз зникли раз і назавжди. Вона хотіла крикнути:"Зажди!" Та замість того лились сльози. Вона жила так хоч які б були морози. Він також плакав, трохи шкодував, Що так от взяв, пішов,пропав. Але нащо лишатись було, Коли кохана не любила!? Та все це десь в минулому давно— І загубилися спогади, лишилось лиш одно— А він кохав вона любила. А він пішов, вона простила.
2018-09-24 20:39:19
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Маргаритка
@Валерьян Тамулин находу склала, того є більше недоліків
Відповісти
2018-09-24 20:40:35
2
Mashka Zelenchuk
Дуже гарно👍
Відповісти
2018-09-25 11:24:16
1
Маргаритка
@Mashka Zelenchuk спасибі
Відповісти
2018-09-25 11:36:51
2
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4262
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10931