Mar
Franci Paholski
No submundo onde me encontro Não acho uma saída, me sinto preso na areia movedissa, quanto mais luto pra sair sou puxada para baixo e as mãos que me puxam são as mesmas que que querem meu bem, sinto-me sufocada e não sei quanto tempo suportarei essa aflição. Esse lugar me sufoca, rasca minha alma aos poucos, estou completamente despedaçada e meu corpo está completamente vazio, estou buscando por algo que está tão perto mas não consigo tocar, sou vulnerável e ao mesmo tempo blindada, tão forte por fora e tão frágil por dentro, não aguento a pressão, o medo me tira a paz e a ansiedade me desmonta, estou sozinha em um mar cheio de tubarões famintos que estão prestes a me atacar pra ver quem me destrói Primero. Franci Paholski
2018-08-08 20:55:27
3
0
Інші вірші поета
Olhos fechados Vazio Vulto Vazio
Інші поети
somewhere
@somewhere
sinemma
@sinemma
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3830
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4982