Десь посеред екватора, на одному тропічному острівці, в шикарному будинку на узбережжі з видом на океан, місяць і незліченну кількість зірок, на шоколадному кольорі шовкових простирадлах, лежав ангел. Її шкіра була від природи смаглява, бо вона була молдавської крові, а тижнева засмага надавала їй ще більш ніжного і темно-шоколадного відтінку, так що здавалося у світлі місяця що вона вирізана по лекалах самого Бога, рукою іменитого скульптора, з велитеньського шмату шоколаду. Вона лежала дивлячись через скляну стелю на зірки але при цьому її стегна були розгорнуті в пів оберту, а між ніг вона затискала шовкове простирадло у яке й була прикрита лише нижче колін. Її карі очі в темряві здавалися молочними озерами, серед яких плавають чорні дзеркальні острівці, бо в них відбивалося все зоряне небо. Здавалося навіть зірки хочуть її, настільки близько вони були над нею. Очі вже звикли до темряви і світло нічних світил здавалося заливало кімнату не гірше ніж сонячного дня. Я стояв і дивився з кута кімнати як вона закинула руки вгору злегка потягуючись на ліжку потім сперлася на лікті і піднялася, оглянула кімнату, але зорі насвітили їй у очі, і вона все ще погано бачила в темряві, тому я залишився для неї незримий. Перекинувшись на живіт вона потяглась до келиха на тумбочці рукою, їй не вистачало сил потягнуться далі. Я вийшов з темряви, взяв келих і простяг їй, вона підняла погляд угору, і злегка посміхнулася, ця посмішка завжди викликала в мене почуття захоплення, ці злегка піднімаються куточки губ, іскристі очі, чи то від грайливих думок чи це лише блиск зірок або можливо це блиск її душі, наче діамант блисчить на сонці, видаючи себе лише коли вона посміхається. Я не знаю що з цього дійсність, а що примара моеї запаленної уяви , але моє серце ніколи не забуде цю посмішку.
Вона витончено взяла своїми тендітними ручками художниці келих і повільно зробила пару ковтків дивлячись лише на океан, який так спокусливо переливався у світлі місяця. Потім вона перекинулася на спину тримаючи келих у руках так щоб вміст не пролився, підігнувши коліна почала обертати келих у руках дивлячись як шампанське швидко стікає з прозорих стінок келиха і маленькі бульбашки іскряться на його поверхні. Я запалив свічку в старому декоративному свічнику, зробленому на кшталт гасових ламп позаминулого століття, що був розташованний на невеликій прикраватній тумбі збоку від ліжка з протилежного боку від вікон, які виходили на пляж. І ось я стояв спершись спиною об стіну поруч із комодом на якому тепер горіло кілька свічок і дивився на цього оголеного дволикого ангела який лежить у моєму ліжку. Одна сторона якого віддає помаранчево-коричневими квітами із-за світла свічки, а інша половина прекрасного тіла сяє синьо-чорною палітрою від місячно-океанічно-нічного світла з боку океану.
Вона повільно і вальяжно піднялася сівши спиною до мене, а обличчям до узбережжя. Я відірвався від стіни і пішов до неї прямо по ліжку з шовковими простирадлами, своїми босими стопами але одягнений у такого ж кольору як і постільну білизну "нічному костюмі". Я сів поруч, розставивши ноги і поклавши лікті на коліна, нахилив голову вниз, ніби занурений у нескінченний потік проблем і роздумів над ними. Вона відкрила шулядку тумбочки і взяла звідти чорний, з твердими чашечками, обшитий мереживами бюстгальтер, третього з половиною розміру і чорні мереживні трусики міні-бікіні. Спочатку вона відкинулася на спину і простягнувши ніжки вгору одягнула трусики, потім повернулася в початкове положення і простягла мені, все так само дивлячемусь кудись собі під ноги, бюстгальтер з ніжним, просячим поглядом. Він був без бретельок тому вона повернулася до мене спиною підняла руки вгору піднімаючи і своє густе темно-русяве волосся в той час як я простягнув бюстгальтер перед нею і натягнув шлейки на її спині намагаючись застебнути його, на мить мені захотілося зупинитися і помилуватися ще її тілом, її спиною, плечима і стегнами що були лише у парі сантиметрів від мене, але я тут же відкинув всі ці думки і таки застебнув його.
Вона не на мить не здригнулася коли я випадково доторкнувся до неї своїми пальцями, не подумала, що я можу не стриматися і поцілувати її або захотіти приголубити... суцільна довіра...
У нас була повна довіра одне до одного. Вона не боялася мене, а я не боявся, що вона розіб'є мені серце. Як би ви не подумали, ми ніколи не займалися сексом, ніколи навіть не цілувалися. Це не означає, що у нас не виникало в той чи інший момент подібних швидкоплинних думок чи бажань, просто ми надто дорожили тим, що у нас є.
Я повільно підвівся але вона поклала мені свою руку на плечі, я знову сів на ліжко в тій самій позі тільки цього разу я дивився вже на неї, вона підсіла ближче і обняла мене за шию однією рукою, а голову поклала на плечі. Погляд її був націлений на обрій але здавалося що йде він як і її думки, набагато далі. Я сидів зліва від неї і оскільки вона лежала на моїй правій руці простягнув ліву до її правої щоки, мої руки миттєво потеплішали і я відчув себе впевненіше. Не знаю з чим це пов'язано, чи то з бажанням захищати, чи то просто так склалися обставини, але суть у тому, що в цей момент нам не потрібні були слова, щоб усе сказати, що болить у нас на душі, ми просто сиділи поруч і обмінювалися бездумством і безглуздям, а ще теплом, теплом наших рук та теплом наших душ. Ми сиділи так спокійно і без натяку на незручність як можуть разом сидіти тільки брат і сестра, хоча напівоголений вигляд дівчини трохи не вписується в стереотип сімейної ідилії, але ми й не були родичами хіба що спорідненими, багато в чому схожими душами.
Є люди, які шукають свою точну копію в эмоційному чи психологічному плані або за складом розуму та ходу думок у різних ситуаціях, а є ті, хто шукає виключно протилежну душу, можливо не в усьому, але яка буде відрізнятися від неї і вносити якийсь хаос у її душевний порядок. Не обов'язково це буде романтично чи позитивно, але це буде стан зовсім інший від того, до якого людина звикла. Воно викликатиме бажання розвиватися і змінюватися, змушуватиме рухатися, а не просто текти по вимитому руслу. Саме такі, що шукають абсолютно не схожі на нас людей - ми. Ми розуміємо один одного майже без слів, переживаємо майже завжди одне і теж і поділяємо інтереси один одного, але при цьому ми знаходимося в інертному стані, ми як рідні брат і сестра пов'язані один з одним, але не можемо бути разом хоч і сама думка не є для нас чимось неприродним просто нам це не потрібно, зараз....