Вона лежала на моїх волохатих грудях, а я дихав запахом її волосся, запах який мені подобається найбільше на світі. Сонце було вже в зеніті, і наш сніданок уже охолов, а ми все ще лежали у ліжку і думали про всяке, іноді наші думки перепліталися, ми думали про одне й те саме, не підозрюючи про це, а іноді ми просто не думали, ми полюбляли такі моменти. Моменти коли для один одного існуємо тільки ми двоє.

Проте цей момент продовжився не довго. Раптом пролунав вібруючий пластиковий звук, вона різко встала з ліжка, підійшла до дзеркального столика в кутку кімнати і взяла свій мобільний, він не переставав тріщати короткими проміжками в часі, вона задумалася чи варто брати трубку потім скинула і повернулась до мене. У цей момент я швидше мав би думати про її прекрасне тіло оскільки вона оголеною розгулювала по кімнаті, але я був у думках про те хто це дзвонив, боявся почути те що мені не сподобається, а саме, що це якийсь хлопець який до неї нерівно дихає або дихав але вона не може перестати з ним просто так спілкуватися від чого мені ще більше хотілося розмазати його по стінці, розчленувати на маленькі шматочки кожного з цих хлопців про яких я знав і ще кожного хто на неї палко погляне або виявить хоч якийсь знак уваги або просто багатозначний "жест" у її бік. "Так...напевно я остаточно з глузду з'їхав..." - подумав з іронією я спостерігаючи як це ангельське створіння літає по кімнаті у пошуках власної спідньої білизни що зізнатися мені завжди дуже тішило. Вона така беззахисна і незграбна в ці моменти що це викликало бажання обійняти і допомогти а це це викликало посмішку і ерекцію. Я встав з ліжка натягнув свої боксери та штани, і почав допомагати їй знайти свої речі. Потім я допоміг їй одягтися, хоча вона зовсім не потребувала моєї допомоги і швидше навіть не любила коли я її одягав, але вона дозволяла мені це робити так як мені це дуже подобалося і давало можливість попрощатися поцілунками з кожною частинкою її тіла перед тим, як вона сховається від моїх очей під одягом. І ось вона була вже в легкому облягаючому трикотажному платті без рукавів але з широкими бретельками, що прикривають плечі. Ледве стримуючись щоб не роздягнути її знову я пристрасно поцілував її і взявши за руку повів у найближче кафе, там ми поснідали парою гарячих круасанів з шоколадом і гарячою кавою. Після, її телефон знову задзвонив, цього разу вона відповіла, я миттю помітив на екрані телефону чоловіче ім'я, одне з тих, які так не хотів побачити. Я стримував себе і запевняв що в цьому нічого немає, і що їй просто доводиться з ним спілкуватися, але ось вона встала з-за столу відійшла в бік початку щось пожвавлено говорити посміхатися, в такі моменти зазвичай від ревнощів здається, що з тобою вона так ніколи не посміхалася. Ось вона повернулася в мій бік, глянула на мене, і вловила мій потьмянілий трохи незадоволений вираз обличчя і скляний погляд звернений у далечінь, зрозуміла, що варто закінчити розмову, попрощалася, поклала слухавку і підійшла. Запитала що трапилося, а я як завжди відповів що нічого і на щастя за довгий час разом я навчився відразу змінюватись в обличчі. Сказав що задумався про роботу, її вона ніколи особливо не допитувалась якщо це стосувалося роботи, тому це був хороший варіант уникнути подальших розпитувань, потім я запитав хто дзвонив вона відповіла, на запитання навіщо телефонував, у справах або просто, звичайно ж відповідь була "просто, дізнатися як я..." потім я змінив тему але думками залишався все ще там розбираючи і розрізаючи тушу цього хлопця... 

"Мені точно лікуватись треба" - знову подумав я. Ми ще кілька годин гуляли вулицею, а потім я провів її до балетної школи і ми тепло попрощалися. Але в цей момент моє серце найменше потребувало самотності, але найбільше від усіх негативних почуттів, хотіло залишитися наодинці із самим собою...