Відтінки пам'яті
Я цілував твої коліна Губами до плечей твоїх я припадав Ти посміхалась ніжно, мило А я вже від бажання полихав Твої тендітні руки мою шию обіймали А очі дивлячись солодку волю обіцяли І тілом витонченим мене своїм ти спокушала Хоча й на відстані весь час мене трима Я згадував твоєї шкіри кожен сантиметр І кожну родимку і несподіваний вигин В твоєму тілі все тебе лиш прикрашало І я в кохання це пірнав як в вир
2022-10-30 21:49:03
6
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3572
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3004