Крізь власний глузд

G.A.V Vriter

Від тебе мені холодно До тебе мене ніяк Твій голос такий сталевий Що ріже повітря враз Ти кажеш тобі не байдуже А потім що мушу я Питаєш "ну як ти "друже"?" Та потім "спершу зроби це отак" Я постійно ближче намагаюсь до тебе буди Роблю все що я можу для нас Та ти кажеш що це не вчасно і що ще не час Тікаєш кудись далеко туди де не може бути нас І час я це знаю точно Усіх розташує по їх місцях Та скільки його минуло Не знаю і скільки іще мене Мене ти з життя звернула А я сміливо рушав на це Обіцяла що все буде інакше А я вірив крізь власний глузд

2023-01-22 17:28:47

Інші вірші поета

Лісова пісня (дуже скорочено) Прийде мир Послухай мене руzняvвий Відтінки пам'яті

Інші поети

Merian Varner

@merian_varner

Elae Marks

@Elae_Marks

Твоя NATALI

@sunny_princess

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16846

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12576