«ГориЩе»
Єлизавета Сопко
Елізабет Довгань /Восточный ветер/
Яна Безкровна /Анемия/
Дарія Гончар
Віталіна Кучерявенко
Кристина Климісивич
Катерина Авдєєва
Валерія Карпінська
Поліна Пилипчук /Believundel/
Анна Осташевська
Олександра Роль
Вінстон Вон
Лермана
Мялицына
Skeletonov 
Мэри Уайт
Алина Щеткова
Волчара Джек Бакстер
Ариадна Милаер  
Хин
Вера Поддубских
Nameless
Дарія Гончар

Дарія Гончар

@honcharilla


***

На сторінках запиленої книги

Ти знайдеш час, якого досі не було...

Життя неначе та невтомна дзиґа,

Що крутить нами на добро і зло.

 

І чаром лиш одного слова

Прибудеш ти у світ чудес.

Де навіть та маленька Лола

Пізнала світ раніше, ніж АЕС.

 

На сторінках запиленої книги,

Де душу рве невтомний біль,

Де всі герої — маги,

Знання — твоя єдина ціль.

 

***

Ми сиділи з нею в кафе,

І я думав нема в мене шансів.

Бо серце наше вже не нове,

Бо ніхто не кохає коханців.

 

Та колись я наважусь любити,

Можливо хоча би себе.

Головне — у цей час не губити

Свою молодість, і тебе.

 

Запах кави прокрався в легені,

Й огорнув він усього мене.

А що далі було в цій легенді?

Ми сиділи з нею в кафе...


***

Теорія розбитих вікон

Вкотре не працює.

Ти не одна із моїх ікон,

І душа моя вже не танцює.

 

Але могли би ми з тобою

Щастя збудувати,

Якби ти не була такою,

Яку не прочитати.

 

***

Стоїть Тарас журливо на порозі

І дивиться на світло в далечінь.

Ось сонце усміхнулось йому в очі

Та не всміхається назустріч сонцю він.

А сонцю байдуже — всміхається та й годі,

Промінням лиш Тараса обійма.

А він стоїть безжурно на порозі,

І думає: «Не вічна ця зима!

Настане літо, літечко яскраве,

І буде гарно й весело усім!»

І вже під снігом ворушаться трави,

І перший вірш лягає на папір.

 

© goryshe,
книга «ГориЩе».
Віталіна Кучерявенко
Коментарі