Вінстон Вон

@winston_vaughn                                            

***

Один погляд ніби горить.

Інший погляд ніби засуджує.

Як тільки світ допустив,

аби вони отак перетнулися?

Той, що горить, ладен

голосити й чинити хаос.

Він не боїться світу-ловця,

бо той обпече свої долоні.

Такий вузький проріз

між бровами та вилицями.

Ватри ці спопелять сонце,

аби тільки бачити осуд.

Той, що засуджує, ладен

бути найвище за всіх.

Світу і цих очей не спіймати,

бо йому раптом забракне росту.

Такий вузький проріз

між бровами та вилицями.

Всесвітній скепсис буде весь тут,

аби тільки ватри палали.

Руками по столу у такт,

головою розтинаю повітря.

Засуджуй, засуджуй мене,

поки я можу горіти.

***

Бесполезность мероприятий

по поднятию духа

на дно.

Рекреационная зона, созданная усилиями

творцов её

санитарной коллеги.

Эстетический оргазм

от безотходного

производства.

Никого не бросят,

рано радуешься.

Здесь все счастливы.

Если вдруг,

не дай кто-нибудь из богов,

ты несчастен —

это значит,

что твоя жизнь

идёт не по плану,

а значит,

никто

о ней

не напишет

песню.

Как говорил

директор —

счастье

все сдают

в сроки.

***

Настоящий поэт —

всегда поэт,

не поэтка и,

ни в коем случае

не поэтесса.

Настоящий поэт

не использует анафоры,

а подбирает

удачные рифмы,

а не что-то вроде

«амфоры».

Настоящий поэт

уважает традицию,

ему ни к чему

осте сте

и ни к чему

бі бо бу.

Настоящий поэт

добьёт всех

недобитых

поэтически запрокинутой

копной своих

тёмных волос.

Настоящий поэт

всеми любим,

особенно собой;

он никогда не

будет наговоривать

на себя в тегах.

Настоящий поэт

всегда может

рассказать о

своём таланте,

и даже

в двух частях.

Настоящий поэт

носит свитер

с горлом,

в назидание

так называемым

битникам.

Настоящий поэт

напомнит им

вежливо,

что он был

до них

давно.

Настоящий поэт

любит свой город,

любит кофе и

романтизирует

невинные бумажные

кораблики.

Не то что вы все.

 ***

Чорна квартира.

Незважаючи на білі стіни

та дим сірого кольору.

Дитина кричить

і дружина лається.

Міняється швидкість,

стиль змінився вже давно.

Чорний альбом.

Записаний ще за життя

автора текстів та історій.

Раніше це була столиця,

тепер це став бордель.

Гід не прийде, і насолода

лишиться невідомою.

Чорна сцена.

Люди кричать, вони

хочуть дивних танців.

Вони повторюють рухи,

а він вже не танцює.

Контроль втрачено, та

вона його втратила теж.

Чорний вініл.

Герой в Америці і нещасний,

білизна майже суха.

Треба зателефонувати другові,

випити ці бісові ліки.

Рутина загризла амбіції,

любов розірвала цю сім'ю.