Не хочу

Ференіка Грушецька

Я не хочу вагатися чи бути з тобою. Я не хочу боятися знову піти. Я не думаю серцем, а вже головою, І я бачу у нас зовсім різні світи. Я не хочу боятися твого відходу. Я не хочу мовчати, коли мені важко. Буває, не даєш ти мені аж проходу, А буває інколи тяжко. Я не хочу постійно себе заривати, Бо ти точно не будеш копáти. Я не хочу постійно в обличчя кричати, А ти будеш мовчати. Моя люба, вже досить мене убивати. Наша дружба вже майже на дні. Ти хотіла над мною лише тільки влади, А отримаєш це лише тільки в сні. Ти завжди розуміла де я навчаюсь, І як вмію тепер я читати людей, А тепер ти сама на це вже попалась, Тож, тепер можеш йти геть. Ти зі мною уже попрощалась, Я не буду тебе вже тримати. Ти була така мила спочатку, А тепер тебе не упізнати.

2023-04-18 21:46:18

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ганна Мельник

Красивий вірш. В наш час справді важливо розрізняти людей. Гадаю, що такі вірші допомагають набратися сміливості поговорити зі своєю другою половинкою на дійсно важливу тему

Відповісти

2023-09-11 14:27:45

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

2504

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11167