Тату, зараз йде війна...
(18+)
Тату, зараз йде війна. Як добре, що цього ти вже не бачиш І спокою на сході вже нема, І люди за своїми плачуть. О шостій ранку я почула вибух. Бомбили, тату, аеропорт, То наш Франківськ, мені як рідний, І я відчула сильний дискомфорт. Та у Франківську зараз спокій, Ми засинаємо у ліжку, А решта всі біжать в підвали й погріб, Щоб пережити страшну нічку. Мені так боляче дивитись, Як інші, тату, помирають. Вони кричали нам "здаватись", А ми їх дружно слали на*уй. А голими руками наші люди Спиняють їхні всі гівняні танки. Всю Україну зимний лютий Так сильно зміг всіх об'єднати. Ці всі московські паразити Ще будуть довго відмиватись, За те, що вбили наших діток Вони будýть у пеклі всі каратись. Тату, зараз йде війна. У нас тут тихо, але так лячно. Вночі гудить сирена голосна Й не знати буде чи безпечно. 01.04.2022
2022-09-27 20:56:40
6
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1589
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1875