مباريات كرة القدم
منذ ان كنت صغيرة وانا اشاهد كرة القدم، انتظر بفارغ الصبر خسارة العدو وفوز فريقنا، انتظر فرحة ابي وهو يصرخ " اجل، اجل " ثم مغادرته للإحتفال مع اصدقاءه، كانت طفولتي ومراهقتي كلها عن المباريات. انه ليس بسبب حبي لكرة القدم، وليس بسبب حبي لوطني وتشجيعي فريقه، بل هو بسبب ان في كل مبارات نُهزم فيها يبدأ ابي اولا بوضع تعبيراته الحزينة والتي تجعلك تريد ان تعانقه وتخبره "كل شيئ بخير" من شدتها رغم ان الموضوع بسيط، ثم ثانيا تتغير ملامح الحزن الى الغضب تدريجيا، فيفرغ غضبه على مائدة العشاء، لتبدأ امي بالعراك معه.. في حين اني اشفق على كل ذلك الطعام الذي ضاع عبثا مع جهد امي في صناعته.. حينما ينتهي العراك بخسارة ابي -لأنه منطقيا سنجد ان امي على حق- لا يجد من يخرج غضبه عليه فأكون انا الوحيدة التي امامه ليبدأ بإفراغ كامل غضبه بضربي، كان دائما يُنوع في ادوات ضربي، في معظم الاحيان يستخدم يده وتارة يستخدم حزام سرواله او اي شيئ يجده امامه ليرميه عليْ ليصبح جسدي عبارة عن بقع حمراء وزرقاء مائلة للبنفسجي.. ثم بعد ان ينتهي ويفرع مشاعره السلبية يأخذ سجائره -التي لم تبتعد عنه ابدا - ويبدأ بالتدخين.
2023-10-06 21:36:15
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
2
2023