كارثة
.
اغلق كتابه وهو يحتسي كوبا من قهوته المفضلة - لقد كان كتابا جيدا هذا ما ردده بعد ان وقف، اتجه نحو نافذة غرفته الواسعة وبدأ يرمق الكل بنظرات متقززة - هذه نتيجة خطاياكم اغلق نافذته على صراخ احد الشباب وهو يحاول ان يجري بكل قوته حتى لا تلتهمه تلك الكائنات الحية. اشاح الرجل نظراته من المنظر بلا مبالاة واقترب من مكتبه بينما يقول: والآن هل يجب ان اتلقى عقابي مثلهم؟ فأنا من بدأت هذه الكارثة جلس على الكرسي ومد يده نحو درج مكتبه ليفتحه ثم اخرج منه مسدسه الحكومي واشار به نحو رأسه 3... 2... 1... بانغ
2023-03-31 12:49:23
0
0
Інші вірші поета
يافا memories of the house الى اين تناقض
Інші поети
Zinzee Noel
@undiscoveredflower
Schüra
@shura_smit
Vika Vitea
@vika_vi_bwsk
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4680
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171