My beloved homeland

بشرة حنطية اللول شعر كثيف لم يمشط منذ زمن، ثياب رثيثة، يدين ملطختين بدماء عائلتي، لقد كان عمري 10 سنوات حينما تم قتل جميع عائلتي في أحد الانفجارات التي اعتدنا عليها.. الآن مرت خمس سنوات اخرى، لم يتغير اي شيئ بل تحولت الاوضاع الى الأسوء اتساءل لما؟ لم نفعل اي شيئ سوى اننا اردنا استعادة ارضنا، لكن بالنسبة للعالم نحن مجرمين.. ربما سيتفهموننا إن كانوا في مكاننا.. بالنسبة لهم عمر الخامسة عشر عمر المراهقة حيث يستمتعون بشبابهم لكن بالنسبة لي وللجميع انه العمر حيث اقف علي رجلاي واحارب مع شعبي.. الآن انا اكتب في هذا الدفتر الذي كان برفقتي لمدة خمس سنوات.. سأذهب لأحارب مجددا، اشعر ان هذه آخر مرة اكتب فيها، ابي.. امي اعتقد انني سألتقي بكم عن قريب...

2023-10-17 19:50:04

Інші вірші поета

memories of the house وفي آخر صفحة من هذه الرواية My son ابي الذي احبه

Інші поети

Алина

@Alina_Krasnobaeva_

Plume Akwmarine

@plume_akwmarine

Jason Fairhurst Wall

@forever_is_always_now

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2643

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11524