ابي الذي احبه
آخر ورقة من يوميات سجينة: لم يكن ابي يعطي الهدايا في اعياد الميلاد بل ومع كبرنا صار ينسى متى هو يوم ميلادنا، لكن في عيد ميلادي العشرين لم ينسى، صحيح ان امي هي من اخبرته ان هذا يوم ميلادي لكن على غير المعتاد قام بإقتناء هدية لي، كانت هدية بسيطة، كانت مجرد عطر لكنه قال لي انه قام بسؤال العاملة هناك « ماذا اهدي لإبنتي؟ » كان هذا كافيا ليجعلني اشعر بالسعادة، مع انني داخل قلبي كنت اكرهه صحيح، اكرهه ومازلت كذلك فتلك السعادة كانت وهمية ودائما ما تخدعني حين يفعل شيئا يسعدني « ربما قد نستطيع التعايش مع ابي، ربما قد يتغير! » لكنه لم يتغير ولن يفعل. الآن انا في عمر الأربعين، اؤكد لكم انني مازلت اضحك على كلماتي لحد الآن وذلك الوهم الذي عشت فيه بدأ يتبدد كل ما اضفت لعمري رقما، لم تمر نصف ساعة من رحلتي الصيفية وها انا اسمع والدي يصرخ على أمي -التي مازالت لا تريد ان تطلقه خوفا من المجتمع- قائلا انني قد اجتزت مرحلة الزواج وان كل ذلك بسبب طريقة تعليمها لي. لا اعلم الى متى سأضطر الى سماع هذا الصراخ ان لم اقم بشيئ الآن.. النهاية
2023-07-25 23:08:50
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5599
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3533