небо изо льда
Хелен Норвуд
Тишина. На грани. Ночью острее чувства. Кто-то врывается шепотом в темноту. Сквозь тонкие нити тенью обнять // - искусство. Чувствую воздух, дыхания теплоту. Плечи тонкими пальцами мрак сжимает. Настойчиво что-то колет, кричит в груди. В глаза светлой искрой иллюзии снов врастают. ещё побудь минуту, // не уходи. Дышать и не надышаться. Услышь, далёкий. Тропою тёмной по звёздам бреду в бреду. Ищу неспящий, свет окна одинокий. Вслепую. По небу мысленно, как по льду. 22.07.2021..//
2022-12-10 23:45:04
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хелен Норвуд
Привіт, рідна.) Так, усміхаюсь.) Саме така була ідея.)) На дні безодні у мене відкривається друге Небо.) Дуже приємно, що так відгукується..) Знаю, що вже багато разів ти залишала на цей вірш коментарі і тому ще більше ціную те, що завжди знаходиш для нього такі слова.) Дуже приємно, що ти його таким бачиш та так тонко і чуйно сприймаєш..🙏 Від душі дякую!) Тепла та усього найсвітлішого!)...
Відповісти
2022-12-18 17:21:38
Подобається
Інші вірші поета
Простая Узорами битого Философия моего художника Ф... или Мир зеркальных картин. Легион
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1746
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8963