небо изо льда
Хелен Норвуд
Тишина. На грани. Ночью острее чувства. Кто-то врывается шепотом в темноту. Сквозь тонкие нити тенью обнять // - искусство. Чувствую воздух, дыхания теплоту. Плечи тонкими пальцами мрак сжимает. Настойчиво что-то колет, кричит в груди. В глаза светлой искрой иллюзии снов врастают. ещё побудь минуту, // не уходи. Дышать и не надышаться. Услышь, далёкий. Тропою тёмной по звёздам бреду в бреду. Ищу неспящий, свет окна одинокий. Вслепую. По небу мысленно, как по льду. 22.07.2021..//
2022-12-10 23:45:04
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хелен Норвуд
Привіт, рідна.) Так, усміхаюсь.) Саме така була ідея.)) На дні безодні у мене відкривається друге Небо.) Дуже приємно, що так відгукується..) Знаю, що вже багато разів ти залишала на цей вірш коментарі і тому ще більше ціную те, що завжди знаходиш для нього такі слова.) Дуже приємно, що ти його таким бачиш та так тонко і чуйно сприймаєш..🙏 Від душі дякую!) Тепла та усього найсвітлішого!)...
Відповісти
2022-12-18 17:21:38
Подобається
Інші вірші поета
Закрой глаза и услышь. Скульптор. Узорами битого Легион Философия моего художника Ф... или Мир зеркальных картин.
Інші поети
lys
@plusbleuquetesyeux
Red Blue
@redAndblue
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13419
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2983