Узорами битого
Хелен Норвуд
Музыка к стиху - Winter Music Instrumental - Land of Frost https://m.youtube.com/watch?v=VaT2iJqckgw Сказки зимой - узорами на стекле. Битыми ритмами прошлого, миражей. Идёшь на свет, - не окажешься в их петле. Не станешь кусочком красочных витражей. За окном январских росписей дышит день. Солнце вплетает лучами проталины в снег. Узоры сойдут, уйдут персонажи в дымку картин - то тлен. За льдом арабесок битого встретит рассвет только искусный стратег. 27.11.2020
2022-12-18 18:30:49
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хелен Норвуд
Да, это было вдохновением, улыбнула, ты меня правильно уловила.:) Не озвучивала тогда, что это экс, так как больше своего собственного было тут.) Конечно.) Ну... Думаю, что потом никто не знает точно.) Но, в любом случае, важно поступить так, чтобы потом не жалеть. Тогда будет не страшно в конце.) А значит вариант только один - поступать так, как чувствуешь нужным в моменте.) Это избавит от сожалений.) Во всяком случае, мне помогает такая тактика.) Спасибо, родная, улыбнула.) Постараюсь наваять поярче ещё..)) то ли ещё будет:)..🤗🙏♥️ Самого нужного и светлого!).. Тепла сердцу.)..
Відповісти
2022-12-29 19:57:40
Подобається
Інші вірші поета
Простая Легион Философия моего художника Ф... или Мир зеркальных картин. Закрой глаза и услышь. Скульптор.
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11503
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1463