Закрой глаза и услышь. Скульптор.
(18+)
Автор клипа на стихотворение: Тася Широ/Танцующая с грозой https://youtu.be/csXk6ujoINo От души спасибо за поддержку и за прекрасный клип, родная!.. Муз. сопровождение: Alexandre Desplat - New Moon (The Meadow) Он сердцем плавил мрамор осторожно... И шепотом развязывал корсет... Вдохнуть дар жизни в камень - невозможно?.. Но слова "невозможно" больше нет. Он рисовал прекраснейшие ритмы... Касаясь то запястий, то колен... Не выводил строку за строчкой в рифму... Но прозой увлекал в полночный плен... Он, забирая каждый сантиметр из тени обездушенных личин... Вложил всю бесконечность в миллиметр... Коснулся губ, сказал - пой и кричи. Ведь каждый звук по-своему прекрасен... Пока горит живой огонь в душе... Пока нет трещин в истины каркасе. А истина - не кроткая мишень. И пульсом крови запылали губы... Он пил их, заполняя каждый штрих... Смешались нежность/взгляд горячегрубый... Мог камень оживить лишь только псих. И в этом сумасшествии рождались... Невиданные грани тишины... Так мрамор... В плоть живую превращаясь... Стал нежным лепестком в руках... Живым... .............. *Коллаж - Monument (Paris, Montmartre Cemetery)... И... Эустома (иначе известен, как Лизиантус) ....Лизиантус в переводе означает «горький цветок», а эустома — «прелестные уста». История cоздания стихотворения: Вдохновила скульптура, изображённая на коллаже.) - Могила Роберта Дидсбери с изображением «La Douleur» мадам Дидсбери (его матери) на кладбище Монмартр в Париже, Франция.
2022-12-10 23:57:40
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хелен Норвуд
Спасибо от души, родная, мне очень приятно).. за теплые слова и за то, что оживила и сделала на него такой чудесный клип.).. И тебе вдохновения, тепла и всего всего самого нужного.) 🙏
Відповісти
2022-12-18 17:24:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4944
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1463