Розпач
Не завивай, мій друже, Під старої гітари Акорди сумні та протяжні, Як обійми цупкої мари... Не починай даремні Співи у глибину ночі, Бо точно напевно Не зімкнеш червоні очі... Ти самотньо продовжиш Сидіти за столом У старенькім барі, П'ючи лікери й вина разом... Накинеш драну одіж На сильні, та обідрані плечі, Вийдеш на світ Божий, Як страшилка для малечі... О мій маленький спудею, Не варто так перейматись! О мій маленький спудею, Це не найгірше, що могло статись! Просто встань негайно Зі старого цього стільця, Очі розплющ та поважно Допий із пляшки винця... І наодинці з ніччю Продовжуй славний бенкет! Кожною набутою річчю Наводь собі марафет! Твій образ химерний Складається з пальто Й барвистих шарфів, Яскравих, немов шапіто... За тобою тягнуться далі Друзі й незнайомці нові... Ти йтимеш, лишатимеш кралі, Хай хоч ноги зітруть до крові
2022-10-14 07:32:07
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Cryda Cooper
👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻🔥
Відповісти
2022-10-14 16:49:41
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2572
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3201