Рабы
Yurii Hromov
В гуще статусов ванильных, Романтических шаблонов, Мы - рабы своих мобильных, Мы - заложники смартфонов. Философские цитаты, Виртуальные химеры. Мы - живые экспонаты Нашей пластиковой эры. Одурманенные ядом, Мы ведёмся на обман И меняем тех, кто рядом, На мигающий экран. Это стало чернокнижием, Пожирающим огнём. Испарится воздух— выживем. Пропадёт wi-fi — умрём. источник: poembook.ru
2018-12-07 22:03:45
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sabi Gafarova
ваше авторство? если да - шикарно!
Відповісти
2018-12-09 19:38:25
Подобається
Yurii Hromov
@Sabi Gafarova к сожалению нет. источник указан внизу стиха
Відповісти
2018-12-11 06:51:15
Подобається
Інші вірші поета
Ждут только домой Без нее Бывает порой... Мы хотели быть вечным
Інші поети
Kayla Faith
@KaylaFaith48
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Nika_Antonni
@Nika_Antonni
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11296
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8832