Подруга белая
Тебе я написал, тебе Тебе признался в этом И честно рассказал Какие планы в голове Тебе сказал о светлости Ты улыбнулась Ты светлый человек Ну вдруг проснулась И смотришь на себя вокруг И понимаешь, что не сон Ты слышишь голос мой Понять не можешь Но это честно я, я здесь На радостях тебе кричу И светлой девушке, тебе, Я рассказать спешу Я мысли все убил, всерьез Я вижу что пропало все Я знаю что не будет ничего Душа кричит не зря И так как меня тянет Тебе все рассказать Тебе в деталях, полностью Хочу все показать Короче не мое, уверен Не тянет меня к ней Нет чувств, сгорели Нит ничего вообще Я думал что мое, но нет Я только ошибался Я говорил "привет" И сомневался... Я не люблю уж точно Я сомневаюсь в человеке Я от нее серьезности хочу Но от моих запросов подымаются веки И я уверен, точно Я знаю, это факт Чувств нет, и вижу я что не люблю я не люблю, твою подругу белую... Аудио-версия: instagram.com/gromov.yurii
2018-11-28 21:00:49
0
0
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3936
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1709