Подруга белая
Тебе я написал, тебе Тебе признался в этом И честно рассказал Какие планы в голове Тебе сказал о светлости Ты улыбнулась Ты светлый человек Ну вдруг проснулась И смотришь на себя вокруг И понимаешь, что не сон Ты слышишь голос мой Понять не можешь Но это честно я, я здесь На радостях тебе кричу И светлой девушке, тебе, Я рассказать спешу Я мысли все убил, всерьез Я вижу что пропало все Я знаю что не будет ничего Душа кричит не зря И так как меня тянет Тебе все рассказать Тебе в деталях, полностью Хочу все показать Короче не мое, уверен Не тянет меня к ней Нет чувств, сгорели Нит ничего вообще Я думал что мое, но нет Я только ошибался Я говорил "привет" И сомневался... Я не люблю уж точно Я сомневаюсь в человеке Я от нее серьезности хочу Но от моих запросов подымаются веки И я уверен, точно Я знаю, это факт Чувств нет, и вижу я что не люблю я не люблю, твою подругу белую... Аудио-версия: instagram.com/gromov.yurii
2018-11-28 21:00:49
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2150
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10866