Чорна гроза
Я бачив плями у повітрі. Здається що воно живе, І бачив злість у вітрі, Той, блискавицю за собою веде. Від чого злиться він? І чому покою немає? Дує, і б'є у дзвін. Лихо сталося він знає. І той дзвін його тривожний Небеса наповнює усі, І розноситься клич переможний. Невже перемога? Ні! З небесного гаю Залунала, ворога труба, І завиднілось на небокраю Війська - лиха орда. Було їх безліч. Була пітьма На конях сиділи гордо. Ось підкотила артилерія. Закричали воїни хоробро. Піднялася зброя, залунали постріли. Кіннота зірвалась в бій, І зійшлися в битві сили Захоплюючи погляд мій. Вітер продовжував шуміти Над деревами чорна хмара повзла. Було це складно усе уявити Та мабуть, буде просто гроза.
2023-10-17 19:00:27
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8042