Вірші
ВІЧНА ЛЮБОВ
Любов'ю вічною полюбив.
Та мов грому удари,
мене голос розділив,
твої слова ненависті й омани.
Любов'ю вічною я жив.
Знаючи щастя та втому,
і серед безмежності нив
блукав не знаючи спокою.
Любов'ю вічною загинув.
Впав, більше не встаючи.
Ту надію не віддав
любов за руку стискаючи.
0
0
76
ВСЕ ЩО МОЖУ СКАЗАТИ
"Ми вороги",
"Нічого спільного не хочу з тобою мати"
Писала ти,
що мені на це відповідати?
Що відповідати, коли телефону не брала ти?
Коли заблокувала чати,
Мовчала, не сприймала
Ніби я лиш тінь, ні! Пусте місце,
Що мені на це відповідати?
Я люблю тебе, все що можу сказати.
Скільки чув від тебе злого.
Слів, мов гостре скло
Летіло в мене воно
І я не намагався тікати.
Твої погляди вже не забути.
Ні посмішки,
Ні сміху,
Ні голосу,
Ні доторку твого
Що мені на це відповідати?
Забути і вже не згадати?
Я ще досі люблю тебе,
це все що можу сказати.
0
0
65
ВОЛОДАР СВІТУ
Мене переслідувала мить,
І блаженне та дивне відчуття.
Її за миль завидь
Ти кинешся у почуття.
Спрага, рвіння, злети...
Усе змішалося в тобі.
Ночі, гоніння... я тонув у небутті
Чи хтось згадає цю хворобу?
Чи винайдуть ліки колись?
Для неї немає меж, закону.
Згинь або схились.
0
0
266
Чорна гроза
Я бачив плями у повітрі.
Здається що воно живе,
І бачив злість у вітрі,
Той, блискавицю за собою веде.
Від чого злиться він?
І чому покою немає?
Дує, і б'є у дзвін.
Лихо сталося він знає.
І той дзвін його тривожний
Небеса наповнює усі,
І розноситься клич переможний.
Невже перемога? Ні!
З небесного гаю
Залунала, ворога труба,
І завиднілось на небокраю
Війська - лиха орда.
Було їх безліч. Була пітьма
На конях сиділи гордо.
Ось підкотила артилерія.
Закричали воїни хоробро.
Піднялася зброя, залунали постріли.
Кіннота зірвалась в бій,
І зійшлися в битві сили
Захоплюючи погляд мій.
Вітер продовжував шуміти
Над деревами чорна хмара повзла.
Було це складно усе уявити
Та мабуть, буде просто гроза.
0
0
182
ВИХІД
Завалили вихід тяжкі брили.
Не втекти ніяк.
Узяти грізний молот і тільки так,
Тільки так, як вчили.
Гамселити камінь щодуху,
Так щоб було відлуння в руках.
Ми спільні по духу.
З'єдналися в каміннях.
У важкій праці толку багато.
Кожного його молот кує.
До праці ми стали завзято.
Для нас вихід завжди є.
0
0
196
Слова на білому папері
Ці слова на білому папері
Не з мармуру, ні.
Мов хмари на небі
Їх змінюють другі.
Той хто допізна сидить.
Хто розраду шукає в письмі,
І от настане мить
Відповіді не знаходить.
Які слава підбирати,
І про що ж писати?
Душу чорнилом втішати.
Слова на білому папері
Не з мармуру чи титану,
Не зламають стіну кам'яну.
На них не варто покладати,
Не варто покладати надію свою.
5
0
193
Запах давньої весни
Пилюка старої майстерні.
Запах деревини.
Краще чим в таверні,
Запах давньої весни.
Ті часи навчання,
Часи мозолистих рук
Коли яскраве бажання
Було всього лиш звук.
Бажання творити для себе.
Бачити красу.
Змінити старе
Й почати історію нову.
Замість полотна та фарби-
Холодна в тріщинах стіна.
Замість різнокольорової палітри-
Банка сіра.
Красиш широкими масками.
Сірий, сірий лише він.
Вперто працюєш руками
Одноманітність наче дзвін.
Згадуєш пилюку майстерні.
Запах деревини.
Все же краще ніж в таверні
Той запах давньої весни.
3
0
295
Лиш одна спроба
Невже це так важливо?
Невже з життям готовий покінчити,
А як ні то нити й нити
Та згори воно!...
Життя дорога довга.
Важка, йде круто вгору
Навіщо ж заганяти себе в нору?
Позбавляти світла ...
І що далі?
Ти це зробиш, все!...
Не кричить, не гуде
Покінчив, оце дні веселі.
Варто було?
Варто було починати,
Щоб тепер твої кістки збирати.
Невже це так важливо?
4
1
207
Антракт кохання
Тобі лиш мить потрібна,
Аби зірвати серце чиєсь.
Капля любові ненадійна,
А обійми - гірка смерть
Ззовні ти мальва чарівна.
Нутро ж твоє гниле.
скажи мені кохана
чи твоє серце ще живе?
Я був сліпим своє життя.
Не варто було кохати.
Тепер порину в небуття, я
серце своє роздирати.
2
0
187
Перший рядок
А пам'ятаєте те тремтіння?
Пам'ятаєте холодок?
Коли взялися за перший рядок.
Коли захоплювало подих,
Не могли відволіктися.
Новий і новий списували листок...
Перша історії, перший герой.
Скільки профільтрували думок
Переписували, міняли й врешті-решт опублікували.
Далі друга, третя книги пішли,
А пам'ятаєте тремтіння?
Згадайте холодок і той давній
Свій перший рядок.
5
1
273
Вузькі ворота
Я пам'ятаю в пітьмі своє життя.
Коли задоволення знаходив в алкоголі.
Коли не бачив майбуття,
Розбитий та зламаний в горі
Розпуста лилася потоком
Ненависть шепотіла у вухо.
Очі накрились рядном.
Кричу в темряву... тихо.
Все був ладен я віддати.
Відректися від нечестивого,
Аби світло істини придбати -
Сенс життя мого.
***
Тепер знайдена дорога.
Не кожен відважиться нею йти
Та хто хоче до Бога
Піде вузькими ворітьми.
2
0
139
Підозри
У пошуках сенсу життя
Заходимо далеко.
Дороги обираєм на вмання,
Чи ті які впадають в око.
Їх є сотні,
І Кожна кудись веде.
Одні просто марнотні
На інших підступне й лихе.
Мимоволі спадає думка,
Чи не один це шлях?
Не спільна задумка.
Дорога в одних лише пастках.
4
1
186
Геть минуле.
Ти забудеш мої слова.
Забудеш ті хвилюючі миті
Коли була для мене одна,
Одна у цілому світі.
Коли між нами з'явилась ненависть?
Коли я лишав тебе саму?
Невже совість не коле?
Невже я кохав іншу?
Забудеш, забудеш усе до крихти.
Вирвеш наче й не було.
Я же буду пам'ятати,
Буду пам'ятати моя кохано.
4
0
202
Ні!... Ні... Так.
Гірке кохання на язику.
Зради труп в кутку.
Ціла купа черепів,
Дурнів!
Ломить тіло викручує сустави.
Скаженіє погляд.
Дивишся пітьма...
Там прірва.
Соковитий плід.
Сік тече по шиї.
Зривається нога...
На шиї вже петля.
3
0
195
Згадка
Невдалі польоти та болісні падіння
У кого їх не було.
Хапаючись за життя павутиння
Падаємо розбиваючись в ніщо.
Справи, заняття, плани,
Голова від усього кипить,
А ще гроші дістали
Втрачається світла нить.
І життя біжить, біжить, біжить ти ледь встигаєш.
На мить голову підійми
За справами, роботою, сім'єю вже не вбачаєш
Спасителя свого руки.
4
1
193
